Бджілки на розвідці Настала весна, сонце зігнало сніг з полів, у пожовклій травичці з'явилися свіжі яскраво-зелені стебельця, бруньки на деревах випускали молоде листячко. От прокинулася й бджілка від свого зимового сну, прочистила очиці волохатими лапками, розбудила подруг. Виглянули вони у віконечко — дізнатися: чи зник уже сніг, лід, і холодний північний вітер? Бачать бджілки, що сонечко світить весело, що скрізь тепло. Вибралися вони з вулика і полетіли до яблуньки: — Чи нема в тебе, яблунько, чого-небудь для бідних бджілок? Ми цілу зиму голодували. — Ні, — каже яблунька, — ви прилетіли занадто рано. Мої квіти ще заховані в бруньках. Спитайте у вишні. Полетіли бджілки до вишні: — Люба вишенько! Чи нема в тебе квіточки для бідних бджілок? — Завітайте, любоньки, завтра, — відповідає їм вишня. — Сьогодні ще нема на мені жодної відкритої квіточки. Полетіли бджілки до тюльпана. Заглянули в його яскраву голівку, та не було в ній нектару. Сумні та голодні бджілк