Перейти до основного вмісту

Читаємо залюбки

Прочитати. Дати усно відповіді на запитання.
Горобина
Горобина і ялинка стояли поряд. Зовсім близенько одна біля одної. І тому вони часто перешіптувались між собою. На ялинці росли хвоїнки і шишки, а на горобині — листя і грона жовтогарячих плодів.
Прийшла осінь. Дихнула прохолодою раз, другий. Пожовкли на горобині листочки, і кожний плодик став червонішим. А ялинка зовсім не змінилася. Хвоїнки зелені-зелені, а шишки як позолотилися влітку, такими й лишились. Ялинка дивилась на свою подругу і милувалась нею. Яка то вона гарна стала!
Та налетів буйний осінній вітер, загойдав горобину і почав зривати з неї листя. Посипалось воно жовтим дощем додолу. А ялинка не злякалася вітру. Настовбурчила колючі голочки, поколола вітер — він і полетів геть від неї.
Не злякалися вітру і плодики-намистинки на горобині. Міцно-міцно вхопилися вони за гіллячки, щільніше притулилися одна до одної і зовсім почервоніли.
- Для кого ти приготувала ці плоди? — тихо спитала горобину ялинка.
- Вони ж у тебе зовсім несмачні. Хіба що тільки червоні.
Горобина мовчала. Що скажеш? Справді, її плоди гіркуваті і терпкі-терпкі. Ніхто не зважиться покуштувати.
Уночі лягли перші заморозки. Уранці, хоч і визирнуло сонце, проте не потеплішало. У небі захололи табунці хмар, і довкола зробилося тихо, як у вусі. У цю ранкову тишу ні ялинці, ні горобині не хотілося розмовляти. І вони стояли мовчазні й задумливі.
І раптом високо в небі хтось ніби зачепив срібну струну. За нею другу, третю... Ближче й ближче. І вже зовсім недалеко, злившись у ніжну мелодію, забриніло над горобиною і ялинкою дзвінко, прозоро. Наче війнув і злегка зашумів вітер. Кружляючи, підлітали якісь напрочуд гарні птахи. Це були омелюхи. Вони прилетіли до горобини, покинувши на зимовий час свій холодний край.
І горобина радо пригощала далеких чубатих гостей червоними, мов жар, плодами, вже не терпкими, а солодкими після перших морозів.
-То ось для кого ти їх берегла, - промовила, погойдуючись, ялинка і ласкаво торкнулась зеленими гілками своєї подруги.
                                                                             Г. Демченко
1. Як змінилась горобина із приходом осені?
2. Якими були ялинка і горобина, коли на землю лягли перші заморозки?
3. Що за чудо-птахи закружляли над горобиною?
4. Як зустріла горобина далеких чубатих гостей?
5. Чому ялинка не злякалася  буйного осіннього вітру? 
6. Відновіть послідовність подій.
·        Осінні подарунки деревам.
·        Дві подруги.
·        Перші заморозки.
·        Прийшла осінь.
·        Чубаті гості.
·        Несмачні плоди.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Щоденні 5. Тексти для читання.

Цікаві завдання з української мови

Читаємо залюбки

Здрастуйте, дорогі гості! Морозний вітер січе в обличчя. Намело цілі кучугури   снігу — січневого снігу. Важкувато стало жити на світі пташкам, що зимують у нас. Але вони не дуже журяться. Ось, весело цвірінькаючи, хвилясто пролетіла зграйка жвавих красенів-щигликів, чижів і коноплянок. Помчали   щодуху   десь на лопухах, вільхах чи берізках поснідати   смачним насіннячком. А яке гарне деревце горобини! Ніби його прикрасили, як новорічну ялинку. Чудові, спокійні червоногруді снігурі обсипали його і ягідками ласують. До чого ж красиві пташки! Їх називають північними папугами. Це наші зимові гості. Вони прилетіли з далекої півночі, щоб тут перебути зиму. Бо там вона сувора, люта. Прилітають до нас гостювати і червоногруді, в червоненьких шапочках чечітки та коричнево-золотисті юрки. А ми в саду поставили їдальні для пташок і підгодовуємо їх. Прилітайте, дорогі гості, поласувати коноплею, просом, льняним та гарбузяним   насінням, ягодами горобини і калини! (137 слів)